Шлях, довжиною в 60 років …
Він злитий кров’ю , сповнений стражданням!
Тож віримо: Спаситель нас провів
Крізь труднощі ,борню й випробування …
Гоніння та в’язниці не змогли
Дух сильний вірних християн зламати ,
На смерть сміливо діти Божі йшли ,
Були готові до страждань, до страти…
Здійнявши пил , дзвеніли ланцюги,
Йшли в табори достойно християни, Знущання й біль терпіли навкруги…
Кровили рани, тиснули кайдани…
Ті, котрих світ весь недостойний був
Поневірялись в камерах тюремних,
Приниження терпіли і ганьбу,
Та Господу і там служили ревно!
І розлучалися батьки з дітьми
Можливо , щоб зустрітись вже у небі!
Та не вмирала віра у пітьмі ,
Лиш відчувала в Господі потребу.
Як насувались хмари грозові
Смерть в сім’ї в’язнів зазирала часом,
Збирались сльози сироти й вдови
У вічних небесах в страждання чашу.
Герої віри йшли Христа шляхом,
Вела їх в небо «Via Dolorosa».
За те що не мирилися з гріхом,
Господь зливав благословіння роси!
Йшли, й вірили у вічне майбуття ,
Страждання жереб з радістю приймали!
І з ризиком для власного життя
Таємно Слово Боже друкували.
Нам не злічити всіх страждань і сліз!
За діло віри в’язнів - не злічити!
І тих, хто Світло у темряву ніс,
Смерть не змогла із Богом розлучити!
Та хмара свідків закликає нас :
На шлях страждань нехай спогляне кожен!
Годинник світу б’є останній час!
За вірними гряде Христос, Син Божий!
Волає в небо мучеників кров:
Коли, Владико , світ судити будеш?
Та вічна безкорислива Любов
Ще й нині до спасіння грішних будить!
Не знаємо , що завтра принесе …
Свободу для спасенних, чи гоніння …
Нехай турбує нас понад усе:
До смерті кожен щоб лишився вірним!
-ДЛВ-