Ці вірші зріли вже давно
Гуртом просились під перо
І все покласти на папір
Мені заважала лише лінь.
Але терплячий мій Творець
Поклав цій пакості кінець
І може хилі ці вірші
Торкнуться вашої душі.
Колись давно в дитячі літа
В зелену пору мого віку,
В студену пору вечорами
Бабуся радувала мене
Піснями і казками.
І серед всіх отих казок
Згадалась причта про народ,
Що вежу дивну будував
І мало до небес дістав.
Чужі ворожії боги злякались їхної мети
І на народ той наслали
Біду і пакостей чимало,
А також різні язики,
Щоб силу втратили вони.
Бо в едності була та сила
В щедротах Матері- Землі,
В любові, мирі і добрі,
І кон трималися вони.
Мій Народе!
Ти нащадок того роду,
Що ту вежу будував
І тоді таки програв.
Прийшла пора,
В світі йде уже війна,
Страшна війна Добра і Зла.
Час ставать до лав Добра
Іншого вибору нема.
Перемога то ЖИТТЯ,
А інакше....забуття.
18.06 2021.
Твердохліб Катерина.