МАКЕДОНІЯ 1918
Моїх надій таємних не будіте:
мої надії заспані стоять,
адже зима додолу хилить віти
і стовбури насуплені мовчать,
стоять вони, мов плетениця чорна…
Холодною рукою маше їм
з високих гір вечірня хуга зморна…
І шлють надіям зраненим моїм
земля і небо тужно й сумовито
надгробних співів тиху благодать…
Моїх надій таємних не будіте:
вони, сердешні, заспані стоять.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Мара Белчева
МАКЕДОНИЯ 1918
Недейте буди моите надежди:
те будни пак ще искат да заспят,
че тежка зима клоните навежда,
и стволите настръхнали мълчат,
като оная върволица черна...
Отвред й маха с ледени ръце
планинската виялица вечерна,
и в раните на нейното сърце
надгробни някакви прелюдии
небето и земята й гласят...
Недейте моите надежди буди:
те будни пак ще искат да зяспят.