Не смотри ты так приветно
Яблоневоцветно.
Зреют зори, как пшеница:
Буду я журиться.
Не милуй меня шелково,
Ясно-соколово.
Розы куст с восходом ожил:
Будут дни погожи.
На восходе грянут грозы-
Будут снова слёзы.
Встала мать, и встал папаша:
Где ласточка наша?
А я тут, в саду, на лавке,
Где цветы-милавки.
Что скажу им?- Всё заметно:
Яблоневоцветно.
перевод с украинского
О.Гориславской
Павло Тичина
Не дивися так привітно...
Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.
Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні погожі.
На схід сонця грають грози —
Будуть знову сльози!
Встала мати, встали й татко:
Де ластовенятко?
А я тут, в саду, на лавці,
Де квітки-ласкавці…
Що скажу їм? — все помітно:
Яблуневоцвітно.