Мара Белчева
Ніч опустила вздовж і вшир
на ліс крило сліпуче.
В тіснині темній межи гір
загасла тишком круча –
й шляху нема мені… То як?
Назад, вперед – все безна.
Той, хто в імлі мені дав знак,
в імлі так само чезне.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Мара Белчева
Нощта с светкавични криле
се спусна низ гората.
В стъменото веч дефиле
угасна и скалата –
и пътят ми умря… Къде?
Назад, напред – все бездна.
Тоз, който в мрака ме свладе,
и той в мрака изчезна.