У гайочку є ставочок
І царівна в нім живе,
Над хатинкою листочок,
Й лебідь красень там пливе.
Якось вранці на світанні
Принц красивий там гуляв,
І в пташинім щебетанні
Стріли з лука випускав.
Та одна стріла лишилась,
Думав красень, що робить,
Вона золотом покрилась,
Ну і серце не мовчить.
Довго думать не прийшлося,
Бо принцесу він шукав,
Випускати довелолся,
Та й стріла упала в став.
Поспішив він до ставочка
Там, де хлюпнула вода.
Там царівна без віночка
Ще й корона золота.
– Ой, царівно водяная,
Ти не бачила стрілу?
Ти в ставку одна такая,
Поможи мені, молю.
– Я виконую бажання,
Та далеко не усім.
Є, мій принце, сподівання
У камінчику малім.
Там його сховала доля
Для закоханих сердець.
Ще є квітка серед поля,
Її вплести у вінець.
А стріла твоя упала
У глибокий цей ставок,
Я тоді ще міцно спала,
Й захитався той листок.
Я на дно ставка пірнула
І побачила стрілу.
Більше я вже не заснула…
Мрію бути на балу.
Чи ти хочеш любий принце,
Розповісти все мені
І отримати зеренце,
Що заховане в човні?
Те зеренце таємницю
Допоможе розгадать.
Я пірну тоді в водицю,
Щоб стрілу твою дістать.
Тому думай чи бажаєш
Буть коханим і кохать,
Ну, а стріл ти більш не маєш
Й сам не можеш цю дістать.
Помогти тобі я можу,
І щасливим зможеш буть.
Я місток до щастя звожу,
Всі думки туди ведуть.
– Розповім тобі, царівно.
Розповім тобі усе,
Дуже мила ти й чарівна,
Щастя та стріла несе.
А шукаю я кохану,
Тому й стріли випускав.
На коліно навіть стану,
Правду всю я розказав.
– Вірю, вірю, любий принце,
Вірю, що не обманув,
Золоте у тебе серце,
Ти кохану не забув.
Я стрілу із дна дістану,
Тобі в руки я віддам,
Жабою буть перестану,
Хто я є – побачиш сам.
У ставок вона піргнула
І стрілу ту підняла,
Її принцу повернула,
Очі вгору підвела.
В тую мить перетворилась
У красуню, як колись,
Вони з принцом заручились,
Мрії в них обох збулись.
Далі згодом повінчались
І щасливими були,
Більш вони не розлучались,
В мирі й радості жили.
Ще й жили вони в любові
І стрілу ту берегли.
Ось такі вони чудові,
Зберегти любов змогли.
04.08.2021 р.