Оригiнал:
Лукаво примружило очі руде підвечір'я,
Габо;ю тоненькою впало на вицвілий сад,
Скотилось у пазуху ни;шком картате сузір'я,
Заснувши під звуки останніх дроздо;вих рулад.
І я огорнулась навпомацки сивим туманом,
Стою, приворожена, поглядом місяця впо;вні.
У травах пожухлих аж під безволосим каштаном
Рояться світанки: жагучі та повнокровні, —
Візьму; собі жменьку. Веснію сьогодні тобою.
Дарма ніч розхристана щось пробелькоче услід.
До денця зникаю зає;дно зі сх;дин* юрбою,
Тобі залишаючи в пам'яті наш сонцесхід.
© Ольга Романiшин
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Лукаво сощурясь, легло предвечерие резво,
Каймою тончайшей упало на выцветший сад.
Скатилось за пазуху тихое, в клетку, созвездье:
Заснуло под звуки последних дроздовых рулад.
Наощупь себя обернув сизоватым туманом,
Стою, очарована, лунным свеченьем наполнясь.
А в травах седых под уже безволосым каштаном
Роятся рассветы, что пламенны и полнокровны, —
Возьму себе горстку: веснею сегодня тобою.
Расхристана, ночь непонятно бормочет мне вслед.
До донца исчезну я с прошлых свиданий толпою,
Тебе оставляя на память лишь наш солнцесвет.
Аватар Автора оригинала