Мара Белчева
Тихо. Посидь, одпочиньмо в цю пору,
циприсів сонних вдихаючи дух.
Берега іншого дійдемо скоро.
Час, коли все духмяніє навкруг, –
мрії у квіття забравши безкраї, –
ніч зустрічатиме з ними ізнов,
он вже з-за скелі вона визирає –
ніч, що зігріє і нашу любов.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Мара Белчева
Тука е тихо. Седни да починем
на кипарисите сънни в дъхът.
Скоро на другия бряг нийе ще минем:
тъй ароматен е тука часът.
Той е обрал на цветята мечтите –
сякаш със тях ще посрещне нощта:
ето наднича тя веч от скалите, –
дивната нощ ще ни грей обичта.