"ГОРЕ"
(1861)
Лютий сигару розкурює -
Дим аж під шкіру вдирається,
Туга налинула бурею -
З серцем людини не рається.
З ока, мов з хмари похмурої,
Крапля гаряча зривається -
Пломінь з рядками зливається, -
Мстити за втрату підбурює.
Втрата! Невже вона трапилась?
Й справді розв'язка поквапилась?
Чорне, ненависне видиво!..
Серце таки розридалося:
- Тут ему бог позавидовал:
Жизнь оборвалася.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.