"ПЛОМІНЬ"
Палало все: і царина, і ліс,
I журавель, довжезний друг криниці,
I пісня, і співачки-чарівниці,
I шлях, і хлопці з прапорами кіс.
Здивований, я аж гирлигу стис,
Але й вона була неначе з криці.
Хлопчак на греблі тер собі очиці -
Аж вогники упали на укіс.
Це вигадка! Яка ото пожежа
Укриє став, стоятиме на межах,
Ще й на густій, як вовна, травині?
А справді, це червневий вечір пломінь
Подарував усім на добрий спомин, -
Той дивний пломінь й досі у мені.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.