"ПОЕТОВІ"
Десь у садку вечірньому почне,
Десь понад ставом зойкне, пролунає.
Підеш на став його уже немає: -
Десь на горі у лісі те гучне.
Замовкне, мовби сили набирає,
Та раптом коло хати так утне,
Що вщерть повітря зоряне, нічне
Наповнить щось, як молодість, безкрає.
Засне уранці - та ще довго ж гай
Виспівує... Чи, може, ненаситне
Хлоп'яче серце тьохкає? Нехай!
Мале, а, всесвіт слухаючи, квітне.
На інше ти життя і не чекай,
Як на таке - дзвінке і непомітне.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.