"СПІВЕЦЬ"
Уж меня-то, наверно,
Засыпят землей
Так далеко от мест, где родился,
Как бойца...
Вадим Стрельченко
Недобачав, а все ж таки пішов
До ополченських лав: де друг, де ворог
Ти добре бачив! Робітнича кров
Пішла туди, куди вела у творах.
До незлічимих братчиків любов
Завжди з твоїх очей дивилась хворих.
Ти од кашкета аж до підошов
Співав, що всіх катів зітрем на порох...
Співав, аж глядь: ідуть оті кати.
Тож не співець потрібен тут, а воїн,—
Вадиме, чи до бою здатний ти?
Ти їх стирав. Ти не знеславив зброї
I впав не там, де народивсь колись, -
Вітчизно, над своїм співцем схились...
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.