"КОВАЛЬ"
Там, де зійшлись шляхи з усіх країн, -
Iз кузні грім похитує діброви,
А дим аж до небесної підкови
Здійма коваль - на цілий світ один.
Він у ковадло б'є, неначе в дзвін:
По кращу долю йдіть сюди, братове!
I люди йдуть. I, весь в загравах, він,
Вітаючи, стоїть напоготові.
I кожен долю кида в жар - не жаль.
I мiх сопить. Аж гульк-з вогню коваль
Щось променясте висмикне - і клепле.
Подивиться, старе чи молоде -
I у долоню зіроньку кладе,
А в звеселілі груди - слово тепле.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.