"ПОВЕРНЕННЯ"
Я щастя знав - живе, завжди натхненне.
Як страшно знати, що його нема!
Перед очима лиш земля німа,
А я її питаю: - Мамо... нене,
Невже тебе тепер немає в мене,
Матусю? Та невже оця пітьма
З тобою нас навіки роздійма?
I ця земля, це деревце зелене -
Твоє нове життя? Ні, це не ти!
Ти ніжна-ніжна, ти у домовину
Лягла б - синочка тільки б зберегти!
Та ось лежиш... А я до тебе лину,
Пройшовши крізь небачену війну,
Ковтаю сльози й ворогів клену...
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.