Сон

Павел Панченко
"СОН"

Смертельний сон зміняв смертельну яв.
Він вже не чув, а якось відчував,
Що автомати б'ють... що поліцаї
Десь у кущах принишкли... що тепер
Він ще живий... живий... бо той, хто вмер,
Анiчогісінько не відчуває...

Рвонувсь, підвівсь:-Ні, ні, це не війна...
Я козубень взяв з дому для годиться...
Дивіться: ось до мене йде вона...
Ох, страшно й доторкнутись: чарівниця...

Але в гаю казилася луна:
Стріляли наші, поліцаї, фріци...
А хлопець марив:- Ось, Марійко, на... -
В руці ж були патрони, - не суниці...


"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.