"НЕНЬЦІ"
Укравши степ, немовби він ряднина,
Пре злодій по хатах - мерщій, мерщій...
Ти дивишся на схід з-під довгих вій -
Чи не мене шукаєш ти невпинно?
Я ось, в Криму... Я бачу: синя днина,
Як хусточка, на головi твоїй.
Багато згадок, та думок, та мрій
Підперла ти долонею, Вкраїно.
Скажи, між ними хоч єдина є
Про севастопольське життя моє,
А може, про загибель матросенька?
Якщо уб'ють, візьми мене в твій спів,
Бо я тебе, як велетень, любив.
Я, непомітний з непомітних, Ненько!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.