Куди не глянеш всюди рівне поле
та лісосмуги вздовж доріг,
а я в селі колись ходив до школи,
переступав без винятку поріг.
Там у дворах квітують чорнобривці,
а на вершині розквітає мак,
а ми в своїй державі мов чужинці
і ріс я при дорозі мов будяк
Ось тут колись, ще жив дід Теребило,
а тут Дейнега дід, а там Грушко,
місцеві про дідів давно забули,
а там за греблею жив рижий рахівник Сашко.
І я зростав там, на одній із вулиць
і як усі, в той час любив життя,
і не сказав про долю не один провидець,
яке у мене буде майбуття.