Я вертаю до рідної хати,
Я вертаю у рідні краї,
Там стрічають і батько і мати,
І співають в саду солов’ї.
Там родина збереться велика,
Всіх в обійми з любов’ю беру,
Край дороги тополі й осика,
Саме там мене вчили добру.
Я вертаю у рідну домівку
І ступаю на рідний поріг,
Притулю до подушки голівку,
Повернувшись з далеких доріг,
В рідних стінах душа веселіє,
В рідних стінах, неначе в раю,
Та й від радості й серденько мліє
І пташина співає в гаю.
Я вертаю у рідну оселю,
Бо і серцем й думками я там,
Полотно я кужівне розстелю
І дам волю я згадкам-думкам.
Я пройдуся босоніж по росах,
Як колись у дитинстві ходив,
Де з татом бував на покосах,
З саду воду з криниці носив.
Я вертаю на рідне подвір’я,
Де в барвінку і квітах земля,
Де зустріну своє надвечір’я
Під чудовую гру скрипаля.
Де нап’юся води із криниці,
Що в старому батьківськім саду,
Де смереки-красуні й ялиці,
І стежками дитинства піду.
20.07.2021 р.