Cкрипок осiннiх,
Ридання сумнi.
Турбують серце,
Хвилюваннями вони.
Я задихаюсь, я завмираю,
Коли про минулi лiта я згадаю:
Згадую днi та згадую мрiї.
З небес в моє серце,
Летять гострi стрiли.
I ось я знову завмираю.
I що ж попереду чекає?
Час рух одмiряє лихий.
Куди ж пропало те бажання?
I де вже той порив кохання?
Одне залишилось менi –
Лише страждання тi глухi.
Бiжить сльоза, порожнi мрiї.
Я у минуле думками лечу.
Сльози тамую за тим, що пройшло.
Знову виходжу на вiтер лихий,
Як лист осiннiй, жовтий та легкий.
Затримую подих та лину у безвiсть,
В країну спогадiв своїх.