Чого ти вічно плачеш, Україно?
Куди не глянь - скрізь "поминальні дні"!
Чому отак завзято і сумлінно
Ти культивуєш спогади сумні?
Вже ж маєш Волю! І терена маєш!
А ти, мов на порозі небуття,
Над тими хто у вічності стенаєш,
Забувши, що і далі є життя!
Отямся, Ненько! Скинь страшне закляття!
Хто плаче - на життя не має сил!
Усю журбу свою спали в багатті
І посмішку яскраву воскреси!
Хіба хотіли ті за ким ти плачеш,
Щоб вічний траур був в твоїй душі?
Без жАлю серце віддали гаряче -
Тож краще гопака по ним вчеши!
І в церкві кажуть:"Світлая їм память"!
Так пам'ятай, та рухайся вперед -
Тупе стенання мозок лиш дурманить!
(Не я це вимислив - сказав це Зігмунд Фрейд!)
Включить любий канал ТБ... Новини:
Спалили, вбили, зцупили мільярд,
Гвалтують, б'ють... І так кожної днини
Не місяць-два - роки й роки підряд!
Де ж світле й добре?! Незалежні тридцять
Невже лиш містять негараздів смак?
Щасливий той, хто з колоском пшеничним -
Нема заможності там де самий будяк!
Коли навкруг біда - і в тебе горе!
Розповідай всім про хороше шось,
Щоб крапельки добра злилися в море!
Щоб в Україні затишно жилось!
Щоб сльози лили тільки-но від щастя!
Щоб сміх лунав в усіх кутках твоїх:
З степів донецьких аж до Закарпаття,
З Чернігова у Кримськії краї!
І хай бояться, мов лихої смерті,
Оцього сміху люті вороги!
Я вірю в тебе - віра ця відверта -
Все це тобі, рідненька, до снаги!
Хай гасло наше:"Слава Україні!" -
Летить над Білим світом наче птах
Добробутом до кожної родини,
А не агіткою в нещирості устах!
(Складається стійке враження, що українські ЗМІ виконують чиєсь замовлення на постійне пригнічення психологічного стану народу України, якому й так не солодко живеться.)