Я так давно не бачив маму,
не знав, як там вона живе,
йшов з полустанку бурянами
де місяць між зірок пливе.
Перетинав чагарники та лісосмуги
свій час не тратив нанівець,
так йшов колись я до подруги,
йшов через поле напростець.
А зараз я, згадав про маму,
яку не бачив довгий час,
йшов по стерні між бурянами
в думках про це не в перший раз.
Вона живе ще й досі біля ставу
там, де на греблі залишилось три верби,\
води в ставку давно не стало,
а мене тягне як завжди туди.