Блукаємо теренами життя,
Та іноді дороги не знаходим.
Життєвії стежки, як вишиття,
Про них життєву пісню ми заводим.
Звучить вона не так, як всі пісні:
Вона якась незвична, особлива…
Життєві зливи, напрочуд, рясні,
Й колоситься під ними долі нива.
Життєвий вітер на шляху зрива,
Влаштовує замети, перепони,
Але кудись і двері відкрива
Й насвистує життєвії закони.
Складна ж бо геометрія життя:
Незрозуміло – що дано й довести,
А треба ж все довести до пуття
Й в життєвеє намисто все це сплести.
А смак життя… У кожного він свій:
То приторний, то з присмаком полину…
Не можем вийти у життєвий бій,
Хоч скільки не було би часоплину.
Яким би смак і вітер не були,
Куди б стежки життєві не водили,
Та треба пам’ятати де й коли
Людиною в житті зостатись вчили.
02.07.2021 р.