Мости розведено укотре,
а ми на різних берегах…
І знов стоїть питання гостро,
і доля знову на вагах…
А міг би світ мій стати нашим?
Напевно міг, але не став…
Чому спили гіркої чаші
мої вуста, твої вуста?
Вони, на жаль, усе мовчали,
тепер не знають, що казать,
бо невимовної печалі
на них лежить гірка печать…
Мости розведено сьогодні…
Навіщо ти їх розвела?
Щоб подолати ту безодню –
мені потрібні два крила.
23.06.2021