Мой перевод стихотворения Лины Костенко
"Майже переклад з провансальської":
Почти перевод с провансальского
Я рыцарь и поэт, и, точно, не ханыга.
Я не служу чужому королю.
Старинную в свете меча читаю книгу
и даму сердца издали люблю.
Друзья мои всегда надежны были,
но разделяю дружбу и любовь,
и не хвалюсь приятелям в трактире
победами в любви, табу альков.
У нас король есть, мы его вассалы,
черт побери, и я его вассал.
Ему уже все оды написали,
один лишь я ни разу не писал.
И хоть живу я с королем не в мире
(все оттого, что не пишу я од),
друзьям я не скажу даже в трактире,
мол, вот какой король наш идиот!
Меня купить, продать – нОнсенс-задача:
моя душа не ходит на базар.
Клятв не даю: слова так мало значат,
я верность свою в битвах доказал.
И хоть на свете сторонЫ четыре,
но здесь живу: край этот я люблю.
И не боюсь доносчика в трактире:
в глаза все говорю я королю!
Оригинал:
Майже переклад з провансальської
Я лицар і поет, не схожий на ханигу.
Я не служу чужому королю.
У відблиску меча читаю древню книгу
і даму серця здалеку люблю.
І хоч у мене приятелі щирі,
але я знаю, що таке любов,
і не хвалюся друзям у трактирі,
як я заліз до неї у альков!
А наш король, а ми його васали,
а чорт візьми, я теж його васал.
Усі йому вже оди написали,
лиш я йому ще оди не писав.
І хоч живу я з королем не в мирі,
бо не люблю присвячувати од,
я друзям не підморгую в трактирі —
мовляв, який король наш ідіот!
Мене куплять і спродувать не раджу,
моя душа не ходить на базар.
А не клянусь, тому що я не зраджу,
і вже не раз це в битвах доказав.
І хоч на світі сторони чотири,
я тут живу, бо я цей край люблю.
І не боюсь донощика в трактирі,
бо все кажу у вічі королю!
Ліна Костенко.