***

Ти був у сонячній короні.
Я – в небокрилому вбранні.
Вмирала квітка у долонях
Твоїх. Я ніби в напівсні

Наблизилась. З чутливих пальців
Напівзагиблу прийняла.
...Проти буденності повстанці –
Ми мали рівнії крила.

Але – не шлях. І мертву квітку
Я до незгасного вогню
Поклала. Вітер тихим свідком
Прошелестів: „Не припиню!”

І стугоніла кров у скронях.
І очі шепотіли: „Ні!”
...Ти був у сонячній короні.
Я – в небокрилому вбранні...

2003