Оригинал:
У драмі людській небагато дій:
дитинство, юність, молодість і старість.
Роби що хоч, ридай або радій.
Неси свій хрест. Все інше - позосталість.
Настане час - і піде все в архів.
Уламки долі винесе на сушу.
Життя - спокута не своїх гріхів.
Життя - це оббирання з реп'яхів,
що пазурами уп'ялися в душу.
Кричи, благай - епоха та глуха.
Поет припав до папиних пантофель.
Страшний суфлер підказує: ха-ха!
Мені не смішно. Я ж не Мефістофель.
Ліна Костенко
Мой перевод:
Cовсем немного действий в драме «Жизнь»:
Вот "Детство", "Юность", "Молодость" – вот "Старость".
Что хочешь делай, плачь иль веселись.
Неси свой крест. И ... Что еще осталось?!
Пора придет – и все в архив уйдет.
Судьбы обломки вынесет на сушу.
Жизнь – искупление чужих грехов.
Жизнь – избавление от репьяков,
Вцепившихся когтями, рвущих душу.
Кричи, моли – эпоха что глухарь.
Поэт в отчаяньи, хоть гордый в профиль.
Суфлер так страшен, нам шепча: ха-ха!
Мне не смешно. Ведь я не Мефистофель.