Оригинал:
Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.
Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.
В країні древньої Колхіди, де п'ється радісне вино.
А я ж вважала, що це — міфи. А я ж вважала, це — давно!
В країні гордій і гористій ця скеля сива, як Софокл.
Її показують туристам, туристи дивляться в бінокль.
Тут берегів амфітеатри, і море міниться од барв.
О Прометею! Варто?!
— Варто! —
так він сказав мені з-за хмар.
Мой перевод:
Этюд морской ветрА играли, писали пальмы акварель.
Вчера скалу мне показали, где был прикован Прометей.
В стране таинственной Колхиде, где радостью пьянит вино,
перед собою, а не в мифе, прямо сейчас, а не давно,
я вижу в местности гористой скалу седую, как Софокл.
Показывает гид туристам ее, а те глядят в бинокль.
Цвета меняя, море гонит волну к амфитеатру круч.
- О, Прометей! Ну стОит?!
- СтОит! -
Ответил он мне из-за туч.