Я вітаю тебе, Дух води, Дух безмежного моря!
Я в твоїх володіннях й проситиму трішки щедрот:
щоб звільнила вода від страхів, перевтоми та болю
і хвороби усі віднесла аж за тридев’ять вод.
Грає пісню неспішну свою невгамована хвиля,
набігає на мить, обіймає дрібненький пісок.
Що, солона водиця, у тебе я ще б попросила?
Може просто надію і чистого щастя ковток.
Збережи моїх діток, з онуками ніжно пограйся:
пригорни, погойдай, напророч їм роки золоті.
Хай любов буде їм, як проста заповітна прикраса
(щиро дякую долі в безмежній її доброті).
Дні стікають з долонь, відкидаючи блиски на плесо,
й рахувати не треба. Який в тому відліку сенс?...
У свій час, аби разом з коханим не кинути весла,
проплисти, як годиться, до риски відкритих небес.
Таня СВІТЛА
06.2021 р.