Дві зірки із різних сузір’їв торкаються світлом.
А може не тільки? А може між ними є музика?
Така собі музика ніжності лине над світом.
Любов — диригент — музикант — партитура — акустика.
Дві зірки із різних сузір’їв — невже не зустрінуться?
Невже всі закони незмінні, шляхи-траєкторії?...
Ви бачили? Падають в небо замріяні китиці,
коли навесні розквітають каштани й магнолії.
І лине мелодія вічності... вічності... вічності!
Гойдаються нотки на низочках сонячних променів.
Тонкі балеринки з кульбаб у своїй білосніжності
кружляють, весняною ласкою вкотре оновлені.
О, Духи землі, Духи неба — гіганти могутності,
ви в вічному русі, зборонці вселенської істини.
Як нам вас почути, збагнути, зрости у свідомості,
до перших джерел повернутися душами чистими?
Торкаємось світлом, як зорі, коханням, пошаною,
аби не стихала, творилася вічна мелодія,
ставала для кожного і рятівною, й жаданою...
Любов — диригент, партитура — космічна гармонія.
Таня СВІТЛА
06.2012 р.