Мірятися самотностями нашими ми з тобою не станемо:
у кожного – своя самотність, і у кожного – найбільша.
Мірятися самотностями – все одно, що мірятися ранами
чи мірятися, кому у мить біди більш болюче і найгірше.
Часом ідуть дві людини – вона і він – за руку чи попід руку,
а самотність шкіриться у спини і не вірить, і напрошується у прийми,
і прагне увійти і входить в життя без сорому і без стуку,
і очікує на своє, хоча і бачить, що люди завмерли у обіймах.
Нікому не хочеться зазирати самотності у вічі,
хоча самотність саме цього добивається, саме цього і хоче,
хоча у самотності буває дуже вродливе обличчя,
хоча у самотності бувають дуже гарні очі.
Ми не станемо мірятися сестрами-самотностями нашими –
є речі, якими мірятися заборонено, і це принципово:
як заборонено мірятися, чиї щастя є найкращими,
як заборонено мірятися, чиї найкращими є любові.
І самотність із усамітненням плутати ніколи нікому не варто.
Вони подібні, та між ними є одна, але нездоланна різниця:
у самотності, хоча і розумні, проте завжди злі і гірки жарти,
а усамітнення завжди щасливим сміхом у обіймах твоїх закінчиться...