Залітні зливи змиють сонцежар
Знечулять літо
Блискітки зір просіє із стожар
Серпневе сито
І сонцесонях вже по дню
Розсипле зерня
Зомліле світло впаде на стерню
І сум наверне
Завії зимні сивих сніговиць
Здіймуться в лови
Загусне час і впаде горілиць
На сніг додолу
І вдосталь трунку в згорточку часу…
Кує зозуля
Котилось літо яблуком в росу
Отак то бУло
Гостинцем в зиму… обіч пшениці
а там і пижмо
«цвірінь» з під стріхи
звиклі горобці -
якось та й виживем