Слово це не порожнеча

Татиана Шубенкова
Богом дана ця дитина:
Від любові, не провина,
Але важко в світ входИла,
Захищали її крила:
Янгол світла поруч був
Й негаразди усунУв.
Материнськими сльозами
Лікував духовні рани;
З молитов й дій лікарів
Первісток кохань й вцілив.
Божа воля так звершилась,
І хлоп"я у життя влилось,
З Богом в Хрещенні зріднилось,
Духом й тілом укріпилось.
Хлопчик лагідний і славний,
Добрий, милий і слухняний,
Світлом радісних очей
Розгорнувся до людей.
Втіха для батьків велика,
Та життя, ще тая пика.
Все, як в казці не буває.
Вже дитинонька зростає
Не лише в самій любові
А й в образливому слові,
І зневага в нім присутня,
Гріх ввійшов в життя майбутнє …
Смуток душу роз’їдає,
В думках помста серце крає,
І брехня не забарилась,
Влізла в розум, не спинилась.
І, мабуть, прийшла б біда,
Їй дорога вже була.
Та судилося інакше …
Шлях життєвий – неосяжний,
Тим, хто Божу іскру має,
Очі ширше відкриває,
Насторожі бо стоїть
Янгол світу й боронить.
Лихі дУмки відганяє,
Якщо іскра в серці сяє
І схвильованій душі.

Синку, слухай й не мовчи:
Слово – це не порожнеча,
І думок постійна втеча
Має свій змістовний біг,
Як незримий оберіг
Для дитини і родини
Щохвилини і години,
В кожну мить цього життя,
Що не має вороття.
 
Як до Бога слово лине,
А не в метушінні гине;
Якщо кожен в діях крок
Буде, як навчав пророк;
Якщо вибір, то -  свідомий,
А не вигідний, рухомий;
Якщо правда і брехня
Поруч не стоять щодня,
Посміхнеться доля сину,
Щастя увійде в родину…

Збереже цілу країну,
... Нашу рідну Україну
Від біди всесильний Бог.

01.06.2021 р.
*Зображення з Інтернету