Забуду все, що я забути зможу:
Твої кохані очі голубі,
І посмішку твою на сонце схожу
І все, що говорилося тоді...
Забуду дні ті радісні й щасливі
Ті ночі мов густе вино п'янкі
Коли щомиті відбувалось диво
Й сама Весна звивала нам вінки
Коли дивився в очі сумовито
В говорив:"Де ти раніш була!?
Як взагалі я міг без тебе жити?"
Але..так скоро відцвіли слова!...
А нині дощ зіщулений і сірий
Як смуток причаївся за вікном,
І вже давно зів'яли дивоцвіти,
Що в моїх косах сяяли вінком..