4. Раздумья.
(1963 - 1965 г., 1987 г. - 1996 г.)
На зупинці трамваю одна із жінок
У другої (такої ж) питає:
Це уранці і був ще закритий шинок,
От скажіть бо, з якого ви краю?
Ну, скажіть мені ви - українка, чи ні?
Та у відповідь лише киває,
Перша знову: що з вами такими чинить,
Рідну мову ніхто з вас не знає!
Почекайте – но: будемо ми керувать,
Та «кацапів» винищувать всюди,
І з гармат, навіть з танків почнемо вбивать,
Їх, та їхніх дітей – це ж не люди!
Вони мову не люблять усеньке життя,
Українців вони зневажають,
От і будемо вчити, як слід, до пуття,
Нехай вивчать, як жити бажають!
Як почув ті слова - до землі прикипів,
І не знав що ж я маю робити,
Думав: батько на фронті загинув - їх бив,
Як тепер нам фашистів добити?