(згадалося давнє прифронтове враження)
Не передаш, не перекажеш
Всю затишність і всю красу
Того доглянутого пляжу,
Що переходить у косу.
Й кортить з наївністю дитини
Піти купатись на місток,
Але не можна: всюди мини.
Підступний той м'який пісок...
Єдиний крок необережний
Відрядить душу у блакить.
Лихий – крайобраз прибережний,
На вигляд лагідний такий.
Пильнують мини найдорожче –
Хиткий ще мир та спокій наш,
Щоб ні один десант ворожий
Не подолав широкий пляж.
Щоб хвилі більш не червоніли
І кров'ю ґрунт не просякав,
Щоб квиль не куль, а білокрилих
Мартинів простором блукав...
Ще не один боєць поляже
Заради прОстої мети:
Щоб діти на азовські пляжі
Змогли побавитись прийти.
Колись минеться час руїни,
Ізнов я цю косу знайду,
Й лише зі спогадом про мини
У теплу хвилю увійду.
2015,Широкине-Сопине-Маріуполь.