Прогулянки довгі - спокута гріхів -
Повинний я, Боже, і грішний...
Така моя проща - серед лопухів,
Берез, безсоромниць і вишень.
Я сонцю назустріч обійми відкрив -
Прими мене, зоряний Боже...
І вітер несе догори мій порив,
Кульбаби молитву сторожать.
Хай чапля прочує цей радісний крик
У світлому ніжному світі -
Закоханий я, мов дитина, повік
І очі по вінця повиті.
Михайло Гуміров 17.05.2021