На зеленій траві,
Мов сріблясте мереживо іній,
несподівано осені
плечі накрила зима,
ліс застиг в далині
таємничий, зворушливо-синій,
тихше,Осінь, не плач,
бо я теж залишилась сама...
влітку сонце очей його
ясно і щиро світило
і співала душа соловейком
в троянді-кущі!
Та нараз все забулось,
все гарне скінчилось..
Скніє серце, неначе верба,
на осіннім дощі !..
На зеленій траві,
мов сріблясте мереживо-іній
і на серце самотність
сріблястим серпанком лягла:
я хотіла життя
присвятити коханій людині,
а вона, посміхнулася гірко,
Й його не взяла...
***