Снегов намело – не пройти,
От холода стынет сердце,
Беззвучного крика скерцо
Вдогон за тобою летит.
Твои затерялись следы –
Ушёл навсегда, навечно…
Как выстоять в этот вечер
И выдержать ветер беды?
Я вою, подобно зиме,
Когда она очень злится,
Но как остановишь птицу?
Я – слабая кроха во тьме.
Души вероломный тать,
Всё кончено без возврата!
Любовь пустотой чревата.
Я брошена замерзать.
Перевод с украинского Ольги Шаблаковой
________________
Лариса Бєкрєшева. Не йди
Замети сягнули колін,
А холодом скуте серце.
Летить божевільне скерцо
Нечутних волань навздогін:
– Не кидай! Постій-бо! Зажди!
Як бути в цій порожнечі?
Як витримати цей вечір?
І звідки цей вітер біди?
Волаю, а губи німі!
Як втримати птаха в леті?
Коли на усій планеті
Я – крихта слабка в пітьмі!
Є руки, та сили нема,
Як в серці нема кохання!
Все скінчено! Все востаннє!
Безодня! Самотність! Зима.