Стара хатина край села
Й ведуть до неї всі дороги.
Колись матуся в ній жила
І забирала всі тривоги.
Стара хатина у полях,
Вона, неначе намистина.
В осяйних зорях-ліхтарях,
Неначе мамина хустина.
Нічнеє небо, як шатро,
Над нею висне все у зорях.
В тій хаті сіялось добро,
Що проросло у наших долях.
Хатини кращої нема –
Вона і люба й серцю мила.
Сідала мама з усіма
Й любити рідну землю вчила.
Стара хатина там одна,
Нема вже в ній матусі й тата,
На ній – батьківська сивина,
Але добром вона багата.
Хатина в серці і батьки,
Любов батьківська в ній зосталась.
Ведуть до неї всі стежки
Ще й в чорнобривцях заквітчалась.
Стара хатина – оберіг,
Вона, неначе та святиня.
До неї йду з усіх доріг –
У ній із щастям мами скриня.
Хатина - пам'ять від батьків,
Хоч їх давно у ній немає,
Там лине й досі мами спів,
Вона мене завжди чекає.
12.05.2021 р.