Сніжок присипав шубкою,
Дерева і стежки,
А я сиджу під грубкою,
І «топчу» пиріжки.
А поряд мамине плече
І радісно мені,
Бо я така маленька ще,
Та швидко плинуть дні…
Немов старенький діафільм
Спливають кадри ці,
Між буревіїв ніжний штиль
З дитинства промінці.
Була ти поряд з перших днів,
Матусенько моя,
А зараз бачу лиш у сні,
Тебе, рідненька, я.
Не вірить серце, що нема
Тебе на білім світі,
В твій дім приїду з міста я,
Щоб грубку розтопити.