Мойсей ФІШБЕЙН
КРИМ. ОСІНЬ.
Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.
Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.
Шукаю голосу вашого, може, його зустріну —
З моря луна долине, — так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
Україну —
Країну, яка злетіла над незбагненну вись.
Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.
1972 р. Крим
Моисей Фишбейн
Крым. Осень.
Осень. Хворое море дышит тяжко, неровно,
Черными бурунами, рокотом громовым.
Вот это место встречи с Вами, Лариса Петровна*,
Вот он приют наш горький – хмурый, осенний Крым.
Бегство бесплодное. Серо-химерные тучи.
Листьев, скользящих лениво, чахотный недуг.
В море и в шторме, в прибое, в ознобе тягучем
Ваше дыханье ищу и тепло Ваших рук.
Может быть, голос Ваш снова откуда-то свыше
Сможет эхом сквозь бурю до меня донестись.
Снова я Лесю, мою Украинку услышу,
Лесю мою –
Украину,
Взлетевшую ввысь.
В ветре осеннем ищу Ваше вещее слово.
В стылом Крыму ищу Вас, пророчица Мириам.
Осень чахотная виснет облогой свинцовой.
Гром ощетинил волны, спать не дает морям.
1972 год. Крым
*Лари;са Петро;вна Ко;сач-Кви;тка (1871 – 1913). Псевдоним – Леся Украинка, выдающаяся украинская поэтесса. Она тяжело страдала от костного туберкулеза, часто приезжала в Крым, чтобы там лечиться.