Оригiнал:
Вони одне з одного пишуть прекрасні картини,
А потім старанно штрихують, щоб стало не схоже.
Їм разом не бути. Та жменями ловлять хвилини
Намолених зустрічей...в ролі простих перехожих.
Вони одне одному досі присвячують вірші.
І впевнено вірять, що інші цього не помітять.
Живуть, як потрібно - усі почуття відхиливши,
Хоча ненароком і згадують кожної миті.
Вони одне одного щиро голублять серцями,
Стискаючи болісно, іншим призначені, руки.
У полум'ї буднів їх мрії горять папірцями,
Нестерпно гірчать сліз і суму щоденні сполуки...
Століття пройдуть і постануть в нових іпостасях,
Та знову запізно зустрінуться десь за межею.
І сповнені ніжності, інші картини прикрасять,
Неторкані стіни якогось нового музею...
© Нiна, 2021.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Один с одного пишут полные чар сантименты,
Потом заштрихуют, чтоб стало совсем непохоже.
Не быть, знать, им вместе. Но ловят горстями моменты
Намоленных встреч...впрочем, в роли обычных прохожих.
И оба они друг для друга стихи сочиняют,
уверенно веря: чужим это попросту фиги.
Живут, как им нужно, все чувства свои отклоняют,
Хоть им не случайно припомнятся разные миги.
Один одного так голубят сердцами желанно,
Их руки сжимая, иным что обещаны теням..
И в пламени будней мечты их горят неустанно,
Горчат нестерпимо токующим соединеньем..
Столетья пройдут... оказавшись в иных ипостасях
И вновь запоздав, повстречаются, как ротозеи.
Исполнены нежности, снова картины украсят
Нетронутых стен не знакомых доселе музеев.
Аватар Автора оригинала