Той біль і Чорнобильські дзвони,
Відлуння до нині іде.
Поняття відчуження зони
Думками страшними веде.
Відлуння ми чуєм роками –
Воно сколихнуло весь світ.
Зростає там все будяками,
Довкола колючий є дріт.
Не бігають діти, як всюди,
Хоч людно колись там було.
Домівки покинули люди…
А скільки у землю лягло…
Залишив той день нам відбиток,
Він в спадок усім перейшов.
По нім все збирається в звиток,
В усьому себе він знайшов.
Став чорним квітневий той ранок,
Стовп диму й горючий уран…
Ще й безліч імен наостанок,
І часом негоєних ран.
Весна тридцять п’ята настала,
Та з пам’яті день не пішов.
Трагедія людство спіткала,
Цей біль у серця увійшов.
Відлуння й страшне відголосся,
Гудіння реактора й дим,
Жахіття, що там відбулося,
Даровано ранком страшним.
Та в пам’яті ті, хто боровся,
Життя хто своє залишив,
Під небом востаннє пройшовся,
Бо нас рятувати спішив.
26.04.2021 р.