Открывала дверь я ветру, словно мне он – лучший друг,
Разжижала тени ночи, чтоб светло было вокруг.
Март, изрядно-благодушный, свежим воздухом бодрил,
Солнцем радостно смеялся и тепло дарил – был мил!
Чёрный кофе, мёд, конфеты... Память прошлое хранит,
В бывшую любовь и радость тянет-манит, как магнит.
Ты и март! Весна, отрада! И разлука – нипочём! –
Только возвратишься – рухнет в чёрный омут ясным днём!
18.04.2021
св, кн."Авт.пер.1", ус
------------------
ВІДЧИНЯЛА ДВЕРІ ВІТРУ
Відчиняла двері вітру, мовби він – найкращий друг,
Тіні ночі проганяла, світло щоб було навкруг.
Березень-добряк повітрям прохолодним бадьорив,
Сонцем радісно сміявся, дарував тепло – як вмів!
Чорна кава, мед, цукерки... Пам'ять – кріпкий моноліт,
У колишню радість, щастя тягне-манить, як магніт.
Ти і березень! Розрада! І розлука – міражем! –
Як повернешся, то кане в чорний вир погожим днем!
18.04.2021
ус, кн."Авт.пер.1"