З одного боку руку подають,
А з іншого – у прірву відправляють.
Буває, що у душу нам плюють,
А потім і про це не пам’ятають.
Чому ж бо у житті таке бува?
Чом людяність усюди не панує?
Де щирії правдивії слова?
Чом доброти так багатьом бракує?
У спину ще й устромлюють ножа,
Рука це піднімається робити…
Невже не відчувають де межа?
Чи совість дозволяє так чинити?
І Бога не бояться це робить,
Вдають – не розуміють що й до чого,
Й продовжують ще підлість так чинить…
Нічого не існує в них святого.
Чи совісті в таких людей нема?
Чи совість їх у прояві такому?
Невже душа – суцільная пітьма
Й від підлості не чують навіть втому?
Як боляче це бачить, відчувать,
Й достукатись до тих людей не можна.
Невже за це їм треба співчувать,
Бо іншою душа буть неспроможна?
16.04.2021 р.