КВІТЕНЬ
Питань вже посіяні зерна,
Тепер лиш встигай поливай.
І всесвіт на весну повернув,
Аж кругом іде голова.
Такого давно не бувало,
Щоб квітень так звуки згущав:
І припутні квохчуть зухвало,
Й фазани гарланять в кущах,
І свищуть шпаки в верховітті.
Мабуть пощастило мені,–
Вже мало куточків у світі,
Де вільно співать дичині.
Аж хмарка у гніздечко звита.
Розписане небо під "Ґжель".
Як ніжно та лагідно: "квітень",
Та як беззмістовно – "апрєль"...
Щастить, що не димом гарматним
Та порохом смертних боїв,–
Що дихає степ ароматом
Ще ледве квітучих гаїв.
А я лише спостерігаю.
Таке незбагненне цабе.
І йдучи від гаю до гаю,
Питаю – чи світ, чи себе:
– А я, чи готовий до бою
з собою?...