(байка)
Теля Корова народила,
Раділа: ангелом було маля.
Йому чим тільки не годила,
Тому й примхливим виросло Теля.
І ось уже, як кажуть люди,
Дитя оте відбилося від рук.
Його ж Корова сліпо любить,
Дарує навіть якось ноутбук:
–Нехай з життям крокує в ногу…
До чого ж тільки цей прогрес добіг!
Це в нас життя таке убоге:
Доїння, випас, пастуха батіг…
Телятко здібним уродилось,
Воно, скажу вам чесно, без брехні,
Користуватися навчилось
Тим ноутбуком швидко – за три дні.
Ще навіть молоко не встигло
Обсохнути в Теляти на губах,
Воно вже в інтернет залізло
І дОкорами матінку стьоба:
–Не те їси, не так ти ходиш…
А гаджети, хоч знаєш, що таке?
І роги вийшли вже із моди –
Берет у моді нині чи кашкет…
Всі ті слова – зі злістю, з перцем,
Немов вогнем, словами спопеля.
Занило у Корови серце:
–Невже це від дитини чую я?
Я хочу читача спитати,
Щоб сам знайшов він до моралі шлях:
–Хто винний тут – дитя чи мати,
Що виросло невдячним те Теля?
26.03.2021 р.