На Чернечій горі спочиваєш,
На схилі крутім над Дніпром,
І звідти на все поглядаєш,
Там вічним ти спиш уже сном.
Колискові лиш вітер співає,
І чуєш ти стогін Дніпра,
Тополя тобі промовляє,
Голосить Чернеча гора.
Та й до тебе доносяться звуки,
Ридання святої землі.
Терпить вже роки вона муки,
Криваві її мозолі.
Все ти бачиш, Великий Кобзарю,
Не можеш біду відвенуть…
Вже долею кращою марю,
Та нарід не хочуть почуть.
І надія єдина на Бога,
Що нелюд колись схамене.
Біда щоб минула й тривога…
Й лихая година мине.
10.03.2021 р.