Великий геній неньки-України
Спить вічним сном на кручі над Дніпром,
А «ЗАПОВІТ» роки світами лине,
Який писав ще гусячим пером.
Цей вірний син славетної Вкраїни,
Як матір, в серці все життя носив,
Його думки летіли, мов пір’їни,
І з ними він по світу колесив.
Любив над все він мову солов’їну,
В Сибіру навіть нею він писав,
Як тільки міг, він линув в Україну
Й любов до неї все життя плекав.
Ніхто не змусив неньку розлюбити,
Бо мовою і нею завжди жив,
Прийшлося потом й кров’ю окропити,
І все, що міг, для неї він робив.
Немов дітей, народжував він думи,
Які цвіли, як квіти у саду,
Та ноти в них жалю і болю, й суму…
Життя таке писалось на роду.
Був кріпаком й Вкраїні він не зрадив,
Терпів знущання й мови не зрікавсь,
Буть сильним духом – прикладом він радив,
На кращу долю завжди сподівавсь.
10.03.2021 р.