Мати, матуся, моя рідна ненько!
З твого імені почався мій дивовижний світ. Вперше я побачила твої лагідні очі, твою посмішку, почула твій голос і твою пісню…
Скільки спогадів і тепла таїться в цьому слові « МАМА». ЇЇ мудре слово гріє до старості.
Мамо, твоїми руками вишитий рушник висить переді мною. Він устелений барвінком, калиною, птахами, колоссям стиглої пшениці, голубим небом – це подих рідної України.
Час минає, літа біжать, загубляться в пам’яті чимало подій, зустрічей. Але щоб з тобою не трапилося, ти повернешся в світ свого дитинства, незабутню юність.
Співай мамо.
Мені співала пісню колискову,
Коли я ще маленькою була.
Наснився сон, що поруч ти зі мною,
В твоїх обіймах – і мелодія жива.
Співай моя рідненька, мила мама,
В мелодії є мудрість і буття.
І мова рідна, незабута нами
Святиня наша, кращого життя.
Калини цвіт над річкою схилився,
Туман упав, заснуло все село
І я в дитинстві. Сон мені приснився,
І незабута юність прожита давно.
Співай рідненька, я тебе благаю,
Слова найкращі в світі не знайти.
Живу твоєю піснею, співаю,
У своїм серці її хочу зберегти.